Хтось із саійців щитом моїм нині хизується, певно: Славний був щит, але ба, кинуть в кущі довелось Душу зате я зберіг, ну а щит? Та що мені щит той? … - Archilochus of Paros

A Saian boasts about the shield which beside a bush though good armour I unwillingly left behind. I saved myself, so what do I care about the shield? To hell with it! I'll get one soon just as good.

Take the joy and bear the sorrow, looking past your hopes and fears: learn to recognize the measured
dance that orders all our years.

Мужньо на ворога йди, що на рідне напав твоє місто,
Страху не май, не тремти — смерть же одна для усіх.
А з поля бою коли побіжиш — затремтять тоді й інші,
Бог і в погибельну мить успіх не раз подає!
Ну а коли ти — один, коли військо усе полягло вже,
Бій коли програний вже, і помогти анічим
Ти вже вітчизні не можеш, то що тоді щит для вітчизни?
Кинь його — воїна ти, сина для неї зберіг!..
Скаже негідник, що ти — боягуз? І нехай! А ти — знаєш,
Що за родимий свій край сміло життя покладеш!
Будеш боятись, що хтось там тебе назве боягузом — То небагато утіх матимеш, друже, в житті!